Бетонна та цементна підлога можуть служити десятки років, не скрипіти і загалом не створювати ніяких проблем мешканцям, за умови, що всі роботи виконані правильно. Тому ми пропонуємо вам покрокову інструкцію по заливці стяжки підлоги з піскобетону під різні види покриттів своїми руками.
- Суть вирівнювання підлоги стяжкою
- Які склади використовувати
- Потрібно армування та утеплення
- Порядок виконання робіт
- Постобробка чорнової підлоги
Суть вирівнювання підлоги стяжкою
Є три типові ситуації, коли стяжка є єдиним способом створити рівну та надійну основу для подальшого укладання чистового підлоги.
Перший варіант — бетонні підлоги та перекриття з значними нерівностями і дефектами. Це характерно для квартир з панельними перекриттями, де щілини між «пустотами» і дефекти виливків не дозволяють використовувати поверхню як чорнову підлогу. Литі перекриття можуть бути серйозно завалені в загальному рівні, особливо в новобудовах. У подібних випадках стяжка виконується стандартним способом.
Другий варіант — коли потрібно підняти рівень підлоги на 15-20 см, так як заливка бетоном у таких випадках є фінансово не вигідною. Класичний приклад — підлога на першому поверсі, де заливка стяжки здійснюється по підсипці з щебеню або керамзиту. Це називається стяжкою на насипному шарі, і технологія робіт має суттєві відмінності.
Третій варіант — найбільш екзотичний. Якщо механічні характеристики чорнової підлоги не дозволяють укласти бажаний тип покриття, поверх заливається так звана підготовча стяжка. Зазвичай це стосується підлоги в санвузлах дерев’яних будинків.
Варто зауважити, що стяжка має на меті виправлення загального рівня підлоги, а також вирівнювання локальних нерівностей при накритті всього підлоги загальним шаром невеликої товщини. З практичного боку, стяжка з піскобетону є найбільш прийнятним і доступним способом підготовки практично будь-якої підлоги під популярні види покриттів: лінолеум, lamінат, вініловий або наливний підлогу.
Які склади використовувати
Традиційно для стяжки в житлових приміщеннях використовують піскобетон у пропорції 3,5 частини піску до однієї частини цементу марки 300. У технічних приміщеннях рекомендується використовувати портландцемент 400-ої марки. При шарі стяжки до 50 мм такий склад є оптимальним.
При більш товстому шарі може знадобитися більший наповнювач. Можна використовувати гранітний відсів та крихту, керамзит, щебінь дрібної фракції. Наповнювач розміром понад 15 мм не рекомендується.
Для поліпшення деяких характеристик у суміш можуть додаватися морозостійкі добавки, пластифікатори і модифікатори. Для підвищення плинності суміші і легшого вирівнювання можна додати близько столової ложки миючого засобу для посуду на 20-25 літрів води.
Також можна умовно назвати стяжкою і наливну підлогу, яка не вимагає вирівнювання по маяках. При мінімальному шарі до 10 мм така стяжка може обійтися в значну суму, особливо якщо різниця між найнижчими та найвищими точками перевищує 35-50 мм. Буде простіше, якщо вирівняти чорнову підлогу звичайним піскобетоном для усунення загального перепаду, а через 2-3 дні заливати самовирівнюючу підлогу мінімально можливим шаром.
Потрібно армування та утеплення
Умови експлуатації підлоги можуть бути дуже різними. Якщо товщина шару перевищує 40-50 мм, покриття може погано переносити температурне розширення і сезонні коливання. При 70-80 мм стяжка може утворити тріщини практично гарантовано. У разі використання лінолеуму та інших покриттів це цілком допустимо, тоді як наливні склади можуть відобразити всі дефекти стяжки на собі.
Для зміцнення стяжки використовують нейлонову або сталеву сітку з осередками 30-60 мм і укріпленими перетинами. Синтетична сітка натягується на саморізах, вмонтованих у підготовчу підлогу, або на тонких спицях з в’язального дроту, закріплених у підсипці. Також можливе укладання сітки в залиту суміш. Сталеві армуючі сітки завдяки своїй жорсткості можуть розміщуватися на дистанційних підпорах.
Утеплення цементної підлоги також може бути доречним, особливо коли стяжка використовується як акумулюючий шар для теплої підлоги. Теплова ізоляція виконується матеріалами, стійкими до стиску: плитами з спіненого полістиролу та поліуретану. Товщина стяжки при цьому повинна бути не менше 30 мм з обов’язковим синтетичним армуванням. При укладанні утеплювача на підсипку вимагається попереднє вирівнювання промитим піском при шарі 50-70 мм.
Порядок виконання робіт
Перший крок перед заливкою — це усунення всіх дірок і щілин, через які може проникнути вода. Пустотілі плити перекриттів можуть спричинити небезпеку: вода може потрапити всередину і не витекти. Це може призвести до плісняви, сирості та навіть до пошкодження електромережі, прокладеної всередині таких пустот.
Гідроізоляцію потрібно проводити навіть у приватних будинках, оскільки швидкий відтік води з маси не дозволяє завершитися гідратації цементу у суміші, через що підлога не матиме необхідної міцності. Спірне питання виникає щодо стяжки з насипним шаром: як у такому випадку запобігти просочуванню? Тут необхідно проводити заливку в два шари з тимчасовим інтервалом не менше доби. Перший шар заливається безпосередньо на підсипку, хоча його часто попередньо вкривають геотекстилем, щоб вода не захоплювала цемент. Верхній шар встигне нормально сформуватися, а залишкове цементне молоко зміцнить нижележачі маси. Другий варіант виконання можливий також і для дерев’яної підлоги: заливається порожнина, що встеляється поліетиленовою плівкою, герметично з’єднаною на швах.
Після закладки та гідроізоляції підлоги, розкладаємо арматурну сітку на дистанційних підпорах. Далі встановлюємо маяки на нульовий відмітці по стінах. Не рекомендується використовувати чистий алебастр, оскільки він дає усадку. Для швидшого встановлення маяків можна додавати до розчину будівельний гіпс. Після нанесення невеликих горбків на підлогу укладаємо першу смугу маяка приблизно в 10-15 см від стіни і вирівнюємо її по шнурівці. Друга та наступні смуги встановлюються за допомогою рейкового або лазерного рівня, при цьому після укладання кожного третього маяка перевіряється загальне покриття.
Зазвичай заливка проводиться двома працівниками: один готує розчин, інший встановлює наступні 2-3 маяки з залишків підготовленого розчину.
Постобробка чорнової підлоги
Говорячи про товщині стяжки, ми завжди маємо на увазі підсумкову величину після обробки поверхні. В залежності від підлогового покриття підлога може оброблятися по-різному, при цьому товщина може як зменшуватися, так і збільшуватися в межах 0,5 мм.
Два найбільш відомі методи обробки — шліфування і залізнення. Перший має на меті позбутися верхнього шару, сформованого дрібною фракцією піску та рідким молоком, який буде нерівномірно витиратися, скрипіти і порошити. Шліфування виконується через два тижні після висихання стяжки. Залізнення, навпаки, здійснюється відразу після схоплювання піскобетону і його мета — зміцнити верхній шар.
Якщо поверхня стяжки не буде експлуатуватися, допускається не виконувати таку обробку. Для ламінату, паркету та інших покриттів краще просочити стяжку грунтовкою, а потім гарненько вимити. Відмінність тут становить лінолеум — під нього стяжка просочується розведеним 1:1 полівініловим клеєм.
Щоб якісно і рівно укласти плитку, на поверхні грунтованої стяжки виконується затирка клейовим складом, який буде використовуватися при облицюванні плитками. Це допоможе згладити залишкові нерівності, зменшити шар стяжки над утеплювачем до 20 мм з використанням скловолоконної фасадної сітки, поліпшити адгезію. Після висихання поверхню обробляють точильним колом для зняття «глазурі», яка перешкоджає глибокому вбиранню клею для плитки.
